біс

I -а, ч.

1) Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана.

2) Уживається як лайка.

••

Де в бі́са! — уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там!

До бі́са — а) (у сполуч. зі сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри; б) (чого) багато, безліч.

На [яко́го] бі́са — нащо, для чого.

Оди́н біс — однаково, все одно.

У (в) бі́са — уживається у знач. підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. де, коли, куди, як.

Що за біс? — уживається для вираження здивування.

Яко́го бі́са? — уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому.

II виг.

Уживається як прохання глядачів повторити виступ. Викликати на біс.

III незм.

Додатковий. Поїзд номер 42 біс.